Вітаю Вас, Гість · RSS
§ 4. Представники науки аграрного права України § 4. Представники науки аграрного права України
Твори


Вхід


Статистика


21.08.2019, 15:40
§ 4. Представники науки аграрного права України

§ 4. Представники науки аграрного права України

   Кожну науку, як вже зазначалося, потрібно розглядати як певний процес дослідницької діяльності з відкриття та вироблення теоретично систематизованих знань про дійсність. Наука аграрного права України як комплексна та спеціалізована юридична наука також є процесом творчої дослідницької діяльності вчених-юристів. Саме завдяки їх самовідданій та наполегливій праці формується теоретичний рівень аграрно-правової науки — висуваються наукові гіпотези, формулюються поняття, категорії, створюються теорії та концепції розвитку аграрно-правових відносин, явищ та цілих правових інститутів та їх систем, а також розробляються практичні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання аграрних відносин, які, у свою чергу, генерують подальший розвиток вітчизняної аграрно-правової науки.
   В Україні у сфері аграрно-правової науки нині плідно працюють доктори юридичних наук і професори.
   Академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор В. 3. Янчук, заслужений представник української аграрно-правової науки, має понад 150 публікацій, брав участь у написанні 6 підручників з основ права, 2 підручників з радянського права. Під науковим керівництвом В. 3. Янчука та у співавторстві видано юридичні довідники для працівників сільського господарства 1968, 1972, 1982, 1986 рр., а також "Науково-практичний коментар Примірного Статуту колгоспу" 1988 р. 1963, 1968, 1978 рр. за ініціативою вченого та у співавторстві з ним видано "Збірники колгоспного законодавства", а в 1972 і 1979 рр. — "Збірники земельного законодавства". Важливе значення для становлення та розвитку аграрно-правової науки мали також підручники із земельного та колгоспного права, видані за редакцією автора.
   У своїй дисертації В. 3. Янчук ґрунтовно дослідив проблеми матеріальної відповідальності сторін за договором МТС із колгоспом (1954 р.) та теоретичні проблеми кодифікації законодавства про колгоспи (1969 р.). Особливо слід відзначити внесок ученого в дослідження загальнотеоретичних проблем колгоспного права, здійснені у монографічній та дисертаційній формах.
   Поряд із згаданими науковими працями, В. 3. Янчук ґрунтовно проаналізував правові питання відповідальності колгоспників за порушення трудової дисципліни, проблеми колгоспної власності та її правової охорони, правове становище спеціалістів колгоспів, соціальне страхування колгоспників тощо.
   Нині В. 3. Янчук досліджує теоретичні проблеми аграрного права в умовах здійснення аграрної та земельної реформ, проблеми правового забезпечення нових аграрно-правових інститутів тощо.
   Особливо треба підкреслити вагомий внесок В. 3. Янчука у підготовку першого в Україні підручника "Аграрне право України", який має вже 2 видання. 2001 р. за редакцією В. 3. Янчука вийшов друком практикум з аграрного права України, в якому розглядаються особливості земельних відносин, зокрема земель сільськогосподарського призначення. Вчений є також співавтором науково-практичного коментарю до ЗКЛ.
   Крім того, В. 3. Янчук — ініціатор створення ряду наукових юридичних центрів та навчальних закладів, в тому числі в Національному аграрному університеті.
   Засновником науки та навчальної дисципліни з правової охорони природи в Україні є доктор юридичних наук, професор В. J1. Мунтян. 1960 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Адміністративно-правова охорона колгоспної власності", в якій вперше в науці колгоспного права здійснив комплексне дослідження проблем адміністративно-правової охорони власності колгоспів. У монографічній формі вчений з'ясував правові питання діяльності міжколгоспних об'єднань. Важливе значення для розвитку науки аграрного права має його наукове монографічне дослідження "Правова охорона грунтів Української PCP" (1965 р.) та колективна монографія (у співавторстві з Ц. В. Бичковою) "Правове регулювання водних відносин в УРСР" (1966 р.). В. Л. Мунтян дослідив також проблеми права колгоспної власності, правові форми відповідальності службових осіб колгоспів тощо.
   1975 р. учений захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: " Правовые проблемы рационального природопользования". На дисертаційному рівні (а також у монографічній формі — 1973 p.) він здійснив спеціальне комплексне дослідження правових та організаційних питань природокористування.
   В. Л. Мунтян є автором понад 120 наукових праць, з яких 10 — монографії і навчальні посібники. Ним докладно проаналізовано правові проблеми раціонального природокористування та правової охорони природи, питання юридичної відповідальності у галузі охорони довкілля тощо. Значну увагу автор приділяє також проблемам правового регулювання суспільних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва. Так, він розробив окремі правові інститути колгоспного та земельного права. Зокрема, вчений є автором 3 монографій та 9 статей з питань колгоспного та земельного права, співавтором науково-практичного коментарю ЗКЛ.
   Надзвичайно важливим для розвитку науки аграрного права України є науковий доробок академіка Академії правових наук України, члена-кореспондента НАН України, доктора юридичних наук, професора В. І. Семчика. Вчений є автором понад 300 наукових праць, з яких 5 індивідуальних монографій, розділи до 21 колективної монографії, до 4 підручників і навчальних посібників, до 15 довідників, колективних науково-практичних коментарів.
   Вагомий внесок свого часу він зробив у розвиток науки колгоспного права. Зокрема, ним глибоко розроблено теоретичні засади правового становища спеціалістів колгоспу, майнових відносин у колгоспах тощо.
   Нині автор послідовно досліджує проблеми правового регулювання майнових відносин у сільському господарстві, виробничо-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств та виробничих об'єднань, організаційно-правові форми спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва, основні аспекти розвитку законодавства про господарську діяльність і власність в АПК України тощо. Так, у монографії "Имущественные правоотношения в сельском хозяйстве" (1984 р.) В. І. Семчик дослідив майнові правовідносини, базуючись на правомочностях власника щодо володіння, користування й розпорядження майном з позиції управління ним. Наукові висновки вченого згодом були втілені у докторській дисертації на тему: "Проблемы организационно-правового обеспечения рационального использования имущества сельскохозяйственных предприятий в условиях АПК" (1985 р.).
   Особливо слід відзначити науковий доробок автора з питань сільськогосподарської кооперації. В. І. Семчик є автором монографічного дослідження "Кооперация и право" (1991 р.), в якому він проаналізував правові основи розвитку кооперації в Україні, що мало важливе значення для становлення та розвитку нового правового інституту аграрного права України — сільськогосподарської кооперації.
   Значною для розвитку науки аграрного права України є наукова діяльність В. І. Семчика з підготовки підручників з аграрного та кооперативного права. Крім того, за редакцією вченого 1998 р. видано колективну монографію "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності", в якій В. І. Семчик всебічно проаналізував проблемні аспекти процесу розвитку законодавства про господарську діяльність в АПК України.
   2001 р. за редакцією В. І. Семчика та П. Ф. Кулинича було видано перший в Україні академічний курс земельного права України, а в 2003 р. — за редакцією вченого видано науково-практичний коментар до ЗК.
   Істотним внеском у розвиток аграрно-правової науки та юридичної науки в цілому є науковий доробок академіка HAH України, доктора юридичних наук, професора Ю. С. Шемшученка, який, аналізуючи проблеми охорони навколишнього природного середовища, досліджує їх також стосовно сільського господарства. Важливе значення має розробка автором теоретичних засад розвитку сучасного законодавства України.
   На дисертаційному рівні вчений дослідив організаційно-правові проблеми державного управління охороною навколишнього природного середовища (1979 р.).
   Ю. С. Шемшученко є автором понад 650 наукових праць, зокрема 14 індивідуальних і колективних монографій. У них учений досліджує правові проблеми охорони довкілля, а також правове регулювання суспільних відносин в АПК.
   Особливо важливою для розвитку науки аграрного права України діяльність Ю. С. Шемшученка з підготовки колективних монографій з аграрно-правових питань: "Правовые вопросы деятельности производственных агропромышленных объединений" (1983 р.), "Производственно-хозяйственные связи в агропромышленном комплексе (организационно-правовые вопросы)" (1988 р.)', "Агропромисловий комплекс: правові питання" (1992 р.) тощо.
   Сьогодні вчений бере активну участь у дослідженні правових засад та науковому обґрунтуванні таких нових правових інститутів аграрного права України, як інститут аграрної та земельної реформ, приватної власності на землі сільськогосподарського призначення тощо.
   Ю. С. Шемшученко є співавтором підручника із земельного права (2001 р.) та науково-практичного коментарю до ЗК (2003 р.).
   Слід зазначити, що автор зробив значний внесок у дослідження юридичної науки в Україні, її історії та перспектив розвитку.
   Академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України В. І. Андрейцев є автором понад 230 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 7 монографій, 4 підручників та 3 навчальних посібників, 3 збірок актів екологічного законодавства України, низки розділів у складі авторських колективів інших наукових видань та коментарів до законодавства. За його участю розроблено понад 50 законопроектів.
   Основним предметом дослідження В. І. Андрейцева є екологічне право, право екологічної безпеки. Одночасно автор приділяв увагу правовим проблемам аграрного сектора економіки, в тому числі проблемам раціонального природокористування в АПК, охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві тощо. У монографії "Правовое обеспечение рационального природопользования предприятий и объединений АПК" учений з'ясував особливості державно-правового механізму забезпечення раціонального природокористування аграрних суб'єктів, заходи юридичної відповідальності за порушення правил і норм використання земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів тощо.
   Нині одним із основних напрямів наукової діяльності В. І. Андрейцева є дослідження проблем правового забезпечення земельної реформи, приватизації земель, удосконалення земельного законодавства тощо.
   Вчений є співавтором першого в Україні підручника з аграрного права, академічного курсу земельного права України, науково-практичний коментар до ЗК 2003 р.
   Особливо слід відзначити одну з останніх його праць — навчально-практичний посібник "Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні", в якому зібрані різночасові наукові доробки автора щодо різних аспектів реформування земельних правовідносин в Україні.
   Істотне значення для подальшого розвитку науки аграрного права України та вдосконалення земельного й аграрного законодавства мають наукові дослідження В. І. Андрейцева правових проблем приватизації земель в Україні, права власності на землю та інші природні ресурси. Автор уперше в аграрно-правовій науці грунтовно дослідив особливості реформування земельних правовідносин з точки зору додержання екологічних вимог, зокрема норм і нормативів екологічної безпеки.
   Праці В. І. Андрейцева присвячені також проблемам реформування юридичної науки та освіти в Україні. Як зазначається в літературі, "вчений зробив значний особистий внесок у розвиток правової науки та її організацію".
   Вагомий внесок у становлення та розвиток теорії аграрного права України зробила також доктор юридичних наук, професор H. І. Титова, яка є автором понад 200 наукових праць, з яких 6 індивідуальних монографій, 2 розділи в колективній монографії, 2 розділи в підручнику, рецензування 3 підручників (із сільськогосподарського та аграрного права України).
   Наукові дослідження H. І. Титової мали істотне значення для становлення та розвитку науки правової охорони природи України (згодом — науки екологічного права). Зокрема, вчена є авторкою першого в Україні навчального посібника "Правова охорона природи Української PCP" (1965 p.). 1973 p. вона підготувала монографію "Відповідальність за порушення законодавства про охорону природи", якою було покладено початок подальшим дослідженням питань екологічної відповідальності у правовій науці та започатковано "Львівську наукову школу" в цій галузі.
   Починаючи з 70-х pp. і донині вчена у монографічній та інших наукових формах послідовно досліджує теоретичні проблеми аграрного права. Зокрема, H. І. Титова розробила загальні теоретичні положення про сутність аграрного права як комплексної, інтегрованої та спеціалізованої галузі права; поняття аграрного законодавства та його співвідношення з аграрним правом; роль земельних і трудових відносин (у їх взаємозв'язку) як основоположних суспільних відносин у системі аграрних відносин; значення уніфікованих комплексних спеціалізованих правових інститутів для формування аграрного права на прикладі інституту матеріальної відповідальності.
   Вчена 1978 р. опублікувала одну з перших в Україні монографій з теорії аграрного права "Материальная ответственность работников сельскохозяйственных предприятий"', в якій на матеріалах інститутів матеріальної відповідальності за колгоспним і трудовим законодавством з'ясувала загальні та специфічні особливості аграрного права не лише як комплексної та інтегрованої, але й як спеціалізованої галузі в системі права, розкрила фактори її формування та розвитку, сформулювала основні теоретичні поняття, структуру, зміст. Фактично авторка вперше виробила теоретичний підхід до поняття аграрного права через систему уніфікованих правових інститутів.
   У монографії "Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекты)" Н. І. Титова обгрунтувала розуміння предмета, змісту та процесу формування галузі аграрного права, з'ясувала структуру та предметну специфіку аграрних відносин.
   Нині вона розробляє теорію сучасного аграрного законодавства України, його основні принципи та конституційні засади, шляхи і напрями розвитку та вдосконалення, в тому числі й подальшої кодифікації.
   Особливе значення мають наукові праці Н. І. Титової, де вона досліджує новий правовий інститут аграрного права України — фермерського господарства. Вчена є автором 2 монографій, присвячених правовому статусу фермерських господарств — "Фермер і закон" (1996 р.), "Фермерство в Україні: основні правові засади. Питання та відповіді" (1998 р.) в яких на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування нею визначено поняття фермерського господарства, сформульовано його юридичні ознаки як специфічного аграрного суб'єкта, проаналізовано його правовий статус.
   Поряд із дослідженням правових проблем розвитку фермерства в Україні, авторка також з'ясовує правове становище інших аграрних суб'єктів, зокрема сільськогосподарських кооперативів, обґрунтовує потребу чіткого законодавчого закріплення прав членів цих структур. Н. І. Титова досліджує також соціальний статус селянства та проблеми правового забезпечення його прав, чим започатковує новий напрям наукових розробок у системі аграрно-правової науки.
   Значну увагу вона приділяє правовим проблемам розвитку земельного законодавства. Вчена аналізує особливості земель як специфічного об'єкта правової регламентації і на цій підставі робить висновок про необхідність розуміння права власності на землі сільськогосподарського призначення як особливої й самостійної юридичної категорії. У ході розробки нового ЗК вона сформулювала принципові засади основного кодифікованого акта земельного законодавства, розкрила його структуру, зміст та межі правового регулювання, а згодом — проаналізувала позитивні та негативні риси прийнятого 2001 р. ЗК.
   Н. І. Титова є співавторкою практикуму з аграрного права України (2001 р.). 2001 р. вона видала бібліографію з аграрного та земельного права України.
   Вагомий внесок у розвиток науки аграрного права зробив член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор О. О. Погрібний, який є автором понад 140 наукових праць, з них 17 — індивідуальні та колективні монографії; співавтором 10 підручників, а також понад 30 навчально-методичних робіт. Напрямами наукової діяльності вченого є земельне, аграрне, екологічне та кооперативне право.
   У монографічній та інших формах він досліджує правовий статус нових суб'єктів аграрних відносин — фермерських господарств. О. О. Погрібний є автором першої в Україні монографії, присвяченої правовим проблемам функціонування фермерських господарств, — "Селянські господарства і оренда (організаційно-правові питання)" (1992 р.), в якій він дослідив правові питання створення фермерських господарств, основи землеволодіння й землекористування громадян, що займаються селянським господарством, власності цих господарств. Цією самою монографією фактично започатковано важливий напрям теоретичних досліджень нового правового інституту — сільськогосподарської оренди.
   Нині, поряд із дослідженням згаданих проблем, учений вивчає також правові питання права власності та організаційно-правових форм господарської діяльності в АПК, правові основи управління агропромисловим комплексом та аграрними підприємствами, питання юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства, реформування земельних відносин тощо.
   Професор О. О. Погрібний зробив значний внесок у розвиток науки аграрного права України, взявши участь у підготовці підручників з аграрного та земельного права. 2000 р. у Харкові за його редакцією видано 2 навчальні посібники — "Аграрное, земельное и экологическое право Украины", які містять загальні та особливі частини трьох навчальних дисциплін.
   Вчений є одним з авторів науково-практичних коментарів ЗК, виданих у Харкові (2002 р.) та Києві (2003 р.). За його редакцією 2000 р. було видано книгу із земельного законодавства України (Одеса), а в 2001 та 2002 рр. — підручник із земельного права України (російською та українською мовами).
   Доктор юридичних наук, професор Ц. В. Бичкова (Боцян) послідовно досліджує правові проблеми розвитку аграрного сектора економіки.
   Велике значення мають її праці з проблем розвитку колгоспного законодавства, зокрема монографія "Нове в статутах сільськогосподарських артілей", яка вийшла друком ще 1958 р. 1966 р. Ц. В. Бичкова у співавторстві з В. Л. Мунтяном підготувала монографію, присвячену правовому регулюванню водних відносин.
   Згодом вчена, поряд із деякими питаннями теорії аграрного права, розробляє конкретні правові інститути аграрного права, вивчає актуальні питання взаємовідносин колгоспів і державних підприємств, виробничо-господарське кооперування в сільському господарстві та АПК.
   Вона ґрунтовно проаналізувала договірні відносини між сільським господарством і промисловістю Зокрема, у монографії "Договор в производственно-экономических связях между сельским хозяйством и промышленностью". Ц. В. Бичкова з'ясувала правові питання сільськогосподарської спеціалізації цивільно-правових договорів та їх нормативно-правового забезпечення, виділила основні особливості договорів із реалізації сільськогосподарської продукції, матеріально-технічного забезпечення та виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств тощо.
   Нині вчена досліджує правові проблеми співвідношення цивільного та аграрного законодавств. При цьому вона доводить потребу правового регулювання сільськогосподарської діяльності за допомогою спеціалізованих правових інститутів аграрного права.
   Актуальними є дослідження Ц. В. Бичкової інституту права власності, зокрема в аграрному секторі економіки. Важливим аспектом її наукової діяльності є аналіз проблем державного регулювання сільського господарства. Поряд з іншими авторами вона послідовно обстоює позицію щодо необхідності державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.
   Ц. В. Бичкова зробила також значний внесок у розвиток сучасної аграрно-правової науки в частині дослідження проблем законодавчого забезпечення ефективної діяльності державних і колективних сільськогосподарських підприємств, реалізації сільськогосподарської продукції, зовнішньоекономічної діяльності аграрних суб'єктів, розв'язання продовольчої проблеми в країні тощо.
   Вчена є співавторкою першого в Україні підручника з аграрного права.
   Доктор юридичних наук, професор В. С. Шелестов досліджує окремі інститути колгоспного та аграрного права. Поряд з цим учений аналізує загальнотеоретичні проблеми аграрного права як галузі права.
   Зокрема, В. С. Шелестов у своїх працях розглядає аграрне право як самостійну галузь права, досліджує його предмет та метод, формулює основні поняття тощо. Вчений сформулював також головні напрями розвитку та вдосконалення аграрного законодавства.
   За його участю 1981 р. видано підручник із земельного права. В. С. Шелестов також є співавтором першого в Україні підручника з аграрного права, в якому він з'ясовує особливості реорганізації та ліквідації аграрних суб'єктів, правове регулювання виробничо-господарської та фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств.
   Доктор юридичних наук, професор І. О. Середа зробив значний внесок у розвиток науки колгоспного права і тим самим сприяв створенню фундаментальної теоретичної бази для подальшого розвитку аграрно-правових досліджень в Україні. Вчений дослідив суб'єктивні права та обов'язки членів колгоспу, правові засоби захисту прав членів колгоспу тощо. І. О. Середа розробив також правові засади аграрного землекористування.
   1974 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: "Теоретические проблемы субъективных прав и обязанностей членов колхоза в условиях развитого социализма", в якій, на основі з'ясування суті та юридичної природи членських відносин у колгоспах, здійснив комплексне, систематизоване дослідження суб'єктивних прав та обов'язків членів колгоспу. Наукові висновки вченого із згаданих питань викладені також у монографії "Права і обов'язки членів колгоспу" (1974 р.), які є актуальними і для сучасної науки аграрного права України.
   І. О. Середа є співавтором першого в Україні підручника з аграрного права (1996 р.).
   Доктор юридичних наук, професор 3. А. Павлович був відомим ученим-правознавцем. Він — автор понад 120 наукових праць, у тому числі 3 індивідуальних монографій, підручників, книг, довідників, 5 брошур, які є значним внеском у розвиток юридичної науки. Його праці присвячені дослідженню фундаментальних засад аграрного й адміністративного права, державного управління, зокрема управлінню агропромисловим комплексом.
   Автор досліджував переважно проблеми розвитку агропромислового комплексу та його правового забезпечення, питання матеріальної відповідальності в колгоспному праві, організаційно-правові проблеми керівництва сільським господарством та виробничо-господарськими зв'язками в АПК, а згодом — державно-правового регулювання сільського господарства.
   На дисертаційному рівні вчений вперше в аграрно-правовій науці дослідив теоретичні та практичні проблеми вдосконалення управління агропромисловим комплексом (1989 р.). Згадані проблеми були також з'ясовані автором у монографічній формі (1984 р.), де ним були поставлені та вирішені організаційно-правові питання удосконалення діяльності органів державної влади і управління, органів господарського управління у сфері АПК, підвищення ефективності правового регулювання їх функціонування.
   3. А. Павлович висловив думку про формування агропромислового законодавства та доцільність його кодифікації у формі закону "Про агропромисловий комплекс країни". Цю ідею він докладно розвинув у подальших працях, зокрема в колективній монографії "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" (1998 р.).
   3. А. Павлович був також співавтором першого в Україні підручника з аграрного права, в якому він розкрив питання державного регулювання сільського господарства.
   Член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор В. К. Попов спочатку досліджував проблеми цивільного права, згодом — земельного та екологічного права. Багато уваги він приділяє питанням правового забезпечення реалізації екологічних інтересів громадян та юридичних осіб. Автор взяв участь у розробці навчальних та навчально-методичних посібників із природоресурсового та екологічного права.
   Вчений на монографічному рівні всебічно проаналізував договірні відносини у сфері сільськогосподарського виробництва. У праці "Договорные отношения и эффективность сельскохозяйственного производства" він обгрунтував поняття договорів у сфері сільськогосподарського виробництва, виділив та проаналізував їх види, сформулював особливості договірних відносин в АПК тощо. Правовому регулюванню відносин міжгосподарської кооперації присвячена його монографія "Право и материальные интересы в межхозяйственной кооперации".
   Крім того, В. К. Попов дослідив правове становище виробничих об'єднань у сільському господарстві, питання забезпечення меліорації земель у сільському господарстві тощо.
   Доктор юридичних наук, професор Ю. О. Вовк є автором численних наукових досліджень із колгоспного, земельного та екологічного права, зокрема 70 друкованих праць, з яких 2 монографії. Він є також співавтором багатьох підручників і навчальних посібників з колгоспного, земельного та екологічного права.
   Вчений вперше в юридичній науці дослідив договірні відносини колгоспів з організаціями і підприємствами. У 1962 р. вийшла друком його монографія "Договорные отношения колхозов с организациями и предприятиями".
   Значну увагу автор приділяв також аналізу колгоспних трудових правовідносин. У монографії "Колхозное трудовое правоотношение" (1972 р.) Ю. О. Вовк обґрунтовано довів відносну самостійність колгоспних трудових правовідносин.
   Поряд із названими проблемами, вчений досліджував й інші аспекти правового регулювання суспільних відносин у сільському господарстві, а саме: актуальні проблеми права користування громадян і організацій; правові питання оплати праці колгоспників; проблеми матеріально-технічного постачання сільського господарства; правові проблеми охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, у навчальному посібнику "Советское приро-доресурсовое право и правовая охрана окружающей среды" (1986 р.) автор послідовно доводить самостійне існування відповідної галузі права, розкриває її особливості та зміст.
   Кандидат юридичних наук, професор І. А. Дмитренко у 1960 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правове регулювання оплати праці в колгоспах на новому етапі розвитку колгоспного ладу".
   Науковими інтересами вченого є екологічне, земельне та аграрне право. В його доробку 107 наукових праць, з яких 7 монографій, 5 навчальних посібників, 3 розділи у складі авторських колективів інших наукових видань. 2001 р. І. А. Дмитренко видав підручник з екологічного права України.
   Він розробляє й правові інститути колгоспного права, зокрема правове забезпечення діяльності колгоспів, їх соціально-економічного розвитку, правові питання охорони майнових, земельних прав колгоспів тощо. Велику увагу автор приділяє також проблемам правової охорони земель.
   Одна з нових його монографій присвячена дослідженню законодавчих основ земельних відносин (1993 р.), в якій вчений аналізує процес розвитку земельного законодавства України, його ефективності, дає конкретні пропозиції щодо його вдосконалення.
   Вагомий внесок у розвиток науки колгоспного права зробив доктор юридичних наук, професор В. В. Долежан. Учений, зокрема, захистив кандидатську дисертацію на тему: "Договорные отношения колхозов (на материалах Украинской ССР)" (1973 р.).
   Згодом розглянув правові питання прокурорського нагляду за виконанням законів у сільському господарстві. В. В. Долежан є також співавтором однойменного навчального посібника.
   Ним написано понад 100 наукових праць, з яких 2 монографії, 12 навчальних посібників, 2 науково-практичних коментарі (у складі авторських колективів), 6 методичних рекомендацій, статті та тези виступів на наукових конференціях. З питань, які безпосередньо чи опосередковано стосуються аграрного права, вчений опублікував впродовж 1966-1989 рр. 19 статей в юридичних журналах, 3 — в газетах.
   Значним внеском у розвиток науки аграрного права України є науковий доробок доктора юридичних наук, професора А. М. Статівки в частині дослідження теоретичних проблем правового регулювання договірних відносин у системі АПК України.
   1990 р. вчений захистив кандидатську дисертацію на тему: "Договор на выращивание в личных подсобных хозяйствах колхозников скота и птицы, принадлежащих колхозу".
   1997 р. автор підготував індивідуальну монографію "Договоры в агропромышленном комплексе Украины в условиях рынка", а 1998 р. А. М. Статівка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на цю ж тему.
   У названих працях учений обґрунтував положення про те, що договір в умовах ринку в системі АПК є об'єктивно необхідною формою економічних зв'язків між його суб'єктами, сформулював загальне поняття такого договору, розкрив його зміст та специфічні риси, а також довів закономірність того, що в системі АПК ринкові відносини визначають виникнення нових видів договорів, які раніше не мали широкого застосування (попередній договір, договір про зовнішньоекономічний обіг, договір на рекламні послуги) тощо.
   Крім зазначених праць, А. М. Статівка підготував понад 30 статей та публікацій, в яких дослідив окремі аспекти договірних відносин у сфері агропромислового комплексу в сучасних умовах, зокрема з'ясував поняття та види правових гарантій суб'єктів договірних відносин в системі АПК, проблеми договірної свободи в АПК, особливості окремих видів договорів аграрних суб'єктів, проблеми державного регулювання АПК тощо. Учений послідовно досліджує правове становище особистих селянських господарств громадян. Він є також співавтором навчального посібника "Аграрне право", виданого в Харкові (1997 р.).
   Доктор юридичних наук, професор М. В. Шульга захистив кандидатську дисертацію, присвячену проблемам удосконалення земельного законодавства (1981 р.).
  У дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук та в своїх монографіях вчений всебічно дослідив сучасні проблеми правового регулювання земельних відносин у ринкових умовах (1998 р.). Автор уперше комплексно розглянув актуальні теоретичні проблеми правового регулювання земельних відносин у період утворення самостійної Української держави, формування й розвитку ринкових відносин, проведення земельної реформи з урахуванням екологічного стану в країні. У своїй дисертації він обґрунтував соціально-еколого-економічну сутність землі як об'єкта земельних відносин, необхідність формування інституту правових гарантій земельних прав та новий підхід до кодифікації земельного законодавства, а також зробив інші важливі висновки.
   У монографії "Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях"(1998 р.), вчений, розглядаючи землю як елемент єдиної екосистеми, пов'язаний з іншими об'єктами природи, докладно аналізує правові форми власності на землю, організаційно-правові форми використання земель, правові гарантії земельних прав тощо.
   М. В. Шульга є співавтором підручника із земельного права (2001 р.) та коментарів до ЗК (2002 і 2003 рр.).
   Доктор юридичних наук, професор А. М. Запорожець, поряд з проблемами господарського права, досліджує також правові питання регулювання аграрних відносин в Україні.
   Учений є автором близько 140 публікацій, 3 монографій, взяв участь у підготовці 4 колективних підручників. Зокрема, він є співавтором підручника із земельного права (1981 р.), першого українського підручника з аграрного права. Вагомим внеском у розвиток української земельно-правової науки є підготовка та видання вченим навчального посібника з аграрного права (1997 р.).
   Член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор А. П. Гетьман 1995 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: "Еколого-процесуальна правова теорія: проблеми становлення і розвитку".
   Вчений є автором понад 80 праць з питань земельного, екологічного та природоресурсового права, серед них монографія "Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве", навчальні посібники "Екологічне право України", "Процесуальні питання в природоресурсовому праві", "Вступ до теорії еколого-процесуального права України".
   Особливо важливе значення для розвитку науки аграрного права України мають його дослідження з питань охорони навколишнього природного середовища у сільському господарстві.
   А. П. Гетьман є співавтором коментарів до ЗК, виданих у Харкові (2002 р.) та Києві (2003 р.)
   Доктор юридичних наук, професор Н. Р. Малишева — авторка понад 160 наукових праць, з яких 3 — індивідуальні монографії, 13 розділів у колективних монографіях, 6 брошур і довідників. Учена ґрунтовно дослідила економіко-правові питання екології, проблеми державного управління охороною навколишнього природного середовища, питання охорони довкілля від шумових впливів, а також з'ясувала правові питання охорони навколишнього природного середовища від забруднення отрутохімікатами і мінеральними добривами, що застосовуються в сільському та лісовому господарствах.
   Істотне значення мають наукові дослідження Н. Р. Малишевої сучасних проблем гармонізації екологічного законодавства в Європі (1996 р.). Вчена брала також участь у підготовці підручника із земельного права (2001 р.) та науково-практичного коментарю до ЗК (2003 р.)
   Велику цінність для науки екологічного та аграрного права мають дослідження доктора юридичних наук С. М. Кравченко. Ще 1977 р. вчена захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Имущественная ответственность за причинение вреда природным объектам", а 1991 р. — докторську дисертацію на тему "Реализация права в охране окружающей среды (социально-психологические условия)".
   Вона є авторкою понад 120 наукових праць, з яких 6 монографій, 8 навчальних посібників, розділи у 4 підручниках, інших наукових виданнях.
  

Зробити безкоштовний сайт з uCozЯндекс.Метрика