Вітаю Вас, Гість · RSS
ГРИГІР ТЮТЮННИК Доповідь про письменника Григір Тютюнник (за паспортом — Григорій Михайлович, але за
Твори


Вхід


Статистика


26.04.2019, 06:01

ГРИГІР ТЮТЮННИК Доповідь про письменника

Григір Тютюнник (за паспортом — Григорій Михайлович, але за літе­ратурне ім’я взяв собі «Григір», щоб хоч якось розрізнитися зі своїм стар­шим братом по батькові, відомим письменником, автором роману «Вир», Григорієм Тютюнником, який за паспортом — Єгор) народився 5 грудня

  1. року в селянській родині у селі Шилівці на Полтавщині. 1937 року, коли Григору було шість років, його батька заарештували органи НКВС, із заслання він не повернувся. Малого Григора забрав до себе на Донбас дядько Філімон. Під час війни Григір, рятуючись від голоду, повернувся пішки до матері на Полтавщину.

Навчався майбутній письменник у Зіньківському ремісничому учи­лищі. Після закінчення працював на Харківському заводі ім. Малише- ва слюсарем, але захворів, повернувся в Шилівку і став колгоспником. За «втечу» із заводу (бо ж мусив відпрацювати три роки) за тодішніми законами відсидів 4 місяці в колонії. Григір вертається до родичів на Донбас. Звідти пішов в армію, служив у морфлоті на Далекому Сході. Там же почав писати. Після демобілізації закінчив вечірню школу

і  1957 року вступив на філологічний факультет Харківського університету.

  1. року журнал «Крестьянка» надрукував перше оповідання Гри- гора Тютюнника «В сумерки», написане російською мовою. Тоді ж він переклав його українською і відтоді писав лише рідною мовою.
  2. року він закінчив навчання і разом із дружиною виїхав на Дон­бас, де працював учителем у вечірній школі. З 1963 року Г. Тютюнник переїздить до Києва, працює в редакції газети «Літературна Україна», згодом у сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка, у видавни­цтвах «Радянський письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».

 

1966 року вийшла перша книжка його оповідань «Зав’язь». 1968 року «Літературна газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідан­ня. Григорові Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Де­ревій». У 1970-ті роки вийшли друком його збірки новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), збірки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).

За книжки «Климко» і «Вогник далеко в степу» Григорові Тютюнни­ку присуджено літературну премію ім. Лесі Українки 1980 року в галузі дитячої літератури, яку вже немолодий письменник сприйняв як образу. Чиновницький диктат над літературою, неможливість реалізувати себе, особисті проблеми — все це й стало причиною його самогубства 7 берез­ня 1980 року. Творчість Григора Тютюнника була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка в березні 1989 року

Зробити безкоштовний сайт з uCozЯндекс.Метрика