Вітаю Вас, Гість · RSS
ІДЕЯ ГАРМОНІЇ ЛЮДИНИ Й ПРИРОДИ (За драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня») Лесю Українку назива
Твори


Вхід


Статистика


21.08.2019, 15:32

ІДЕЯ ГАРМОНІЇ ЛЮДИНИ Й ПРИРОДИ

(За драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня»)

Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо вона про­йнялася творчістю Тараса Григоровича Шевченка і понесла далі естафе­ту правди, добра і людяності. Її лірика сповнена глибокої пристрасті, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, навколишньої приро­ди, до свого нескореного народу.

Драма-феєрія «Лісова пісня» — це надзвичайний твір Лесі Україн­ки — видатної української поетеси, письменниці, філософа, драматурга. У цьому творі простежується багатство думки, поетичність образів та гармонічна єдність реальності та фантазії. В «Лісовій пісні» Леся Укра­їнка ставить та намагається вирішити вічні питання: життя й смерті, ко­хання та ненависті, вірності і зради, пошуку правди, справедливості.

Однак у драмі-феєрії є дещо таке, що сьогодні звучить особливо гос­тро — це трагічна тема відносин людини з природою. Головні герої «Лісової пісні» — це представники людства та природи. Лукаш — прос­тий селянин, представник людського світу. Мавка — дитина природи, лісова дівчина, яка закохується в Лукаша та йде до нього жити, залиша­ючи ліс, в якому пройшло все її життя, йде до нього, незважаючи на те що вся природа проти цього. Її дідусь Лісовик попереджає Мавку, що люди жорстокі, погано ставляться до природи, що вони ніколи не зможуть при­йняти її за свою. Але Мавка, попри всі відмови, пішла жити до Лукаша та зазнала там лише нещастя, труднощі, горе.

Велику роль у «Лісовій пісні» відіграє природа. Ліс «реагує» на всі переживання Мавки, на її душевний стан. Мавці добре, і ліс прокидаєть­ся, на деревах розпускаються бруньки; Мавці тяжко від розлуки з Лука­шем, і «.все покривається протяглим сумним вовчим виттям. Безлис­тий ліс ледве мріє проти попелястого неба чорною пустиною, а далі по узліссі снується розтріпаний морок».

Ліс, з одного боку,— всеперемагаючий природний початок, і ліс,— крихкий беззахисний світ, який немов кричить: «Захисти мене, не чіпай мене! Збережи мене!» У творі ліс — це джерело творчості, краси. Не да­ремно дядько Лев так старанно береже старого дуба-велетня, навіть відмовляється його продати купцям. За повагу до природи, доброту, щирість його любить Мавка, поважає Лісовик:

То ж дядько Лев сидітиме в тій хижі, а він нам приятель.

Люблю старого. Таж якби не він, давно б уже не стало сього дуба.

Лісові жителі по-різному ставляться до людей. Русалка їх просто не­навидить:

...Ой, ті люди

з-під стріх солом’яних!

Я їх не зношу.

Я їх топлю.

Лісовик же, хоч і не має такої неприязні, знає, що серед людей бува­ють і гарні, але все ж таки попереджає Мавку:

.Минай людськії стежки, дитино, бо там не ходить воля,— там жура тягар свій носить. Обминай їх, доню: раз тільки ступиш — і пропала воля!

Та Мавка його не слухає, вона зачарована грою Лукаша. Вона вірить, що всі люди такі ж гарні, добрі, відкриті, ласкаві, як Лукаш. Лукаш теж закохується у Мавку, але цьому коханню не судилося бути щасливим, бо Мавка — лісова дівчина, а Лукаш — людина.

Дядько Лев високо цінить природу, шанує її, як Мавка. Він навіть по­мерти хоче у лісі під старим дубом:

... Як буду вмирати, то прийду, як звір, до лісу,— отут під дубом хай і поховають.

У цьому творі Леся Українка говорить про те, що людина і природа — це єдине ціле, що людина повинна дбати про навколишній світ. Сьогодні, коли відроджується наша культура, духовність, наша мова, «Лісова пісня» потрібна читачеві. Вона безкрайня, як безмежна природа, поезія та краса.

Зробити безкоштовний сайт з uCozЯндекс.Метрика