Казка
про Кощія Безсмертного, як його убили Іван-царевич і
Булат-молодець
В одного царя був син на ім'я Іван-царевич. Ріс він як з води. На
сьомий рік був уже справжнім богатирем. Попросив у батька й матері
прощення, сів на доброго богатирського коня і поїхав Їхав, їхав, заїхав
в якесь царство, віддав свого коня доглядати, а сам піхотинцем пішов по
городу погулять.
Іде і дивиться — що за чудо? Коло дерева прив'язаний чоловік,
і кожний, хто проходить повз нього, бере лозину і б'є його.
Іван-царевич підходить і питається:
— Що це за чоловік, чого він тут прив'язаний і за що ви його
б'єте?
А люди:
— Це в нас такий закон: хто заборгував в казну і до строку не
виплатив, то його так карають.
Іван-царевич запитує:
— А скільки заборгував?
— Десять тисяч.
Івану-царевичу стало жаль того чоловіка, і він сказав:
— Одв'яжіть його, я заплачу за нього. А люди кажуть:
— От ми забули тобі сказать: хто за нього заплатить, у того
Кощій Безсмертний жінку вкраде.
Іван-царевич подумав, подумав: «У мене жінки нема, що він у
мене вкраде», витяг, заплатив гроші і пішов далі.
А той чоловік, як тільки його одв'язали, почав бігти і кричать:
— Стій, Іван-царевич, стій, Іван-царевич! За те, що ти мене
викупив, я тобі оддячу.
— Чим же ти мені оддячиш?
А він:
— Я знаю, куди ти їдеш, ти без мене задуманого не зробиш. Ти
ідеш шукать наречену, без мене ти її не знайдеш, а я поможу тобі. Дав
ти за мене десять тисяч, то купи мені ще й коня, поїдем удвох.
Іван-царевич питає:
— А як же тебе звуть?
— Булат-молодець.
Купив Іван-царевич Булатові коня, сіли вони і поїхали.
А Булат-молодець знав, що в одного царя є дочка красуня і замкнена вона
в високій башті на сім замків і на землю зовсім не сходить.
Булат-молодець, як-то раніше була розрив-трава чудодійна, мав ту траву
і пішов до царівни попереду, переговорив із царівною, чи вона піде за
Івана-царевича, а потім вернувся, узяв траву, усі замки одімкнув,
царівну викрав, сіли на коні і почали тікать. Тікали, поки насунула ніч.
На ніч стали відпочивати. Булат-молодець і говорить:
— Я ляжу спочину до півночі, а з півночі ти ляжеш спочивать,
а я стерегтиму.
Ще північ не прийшла, як Іван-царевич розбудив Булата-молодця і плаче.
Булат-молодець схопивсь:
— Що таке?
— Нема нареченої. Я задрімав, а Кощій Безсмертний прийшов і
її вкрав.
— Я говорив, стережи пильно. Це нічия більш робота, як Кощія
Безсмертного. Вернімось назад шукати його.
Сіли на коні Іван-царевич і Булат-молодець і поїхали. Їхали, їхали,
дивляться — пасеться сила-силенна худоби. Питається
Іван-царевич Булата-молодця:
— Чия це худоба?
Булат-молодець відповідає:
— Це худоба Кощія Безсмертного.
А Булат-молодець усе знав: у тому табуні була одна коза, котру царівна
доїла і її молоком умивалась.
Взяли Іван-царевич і Булат-молодець та й убили Кощієвих пастухів,
вдяглись у їхню одежу і погнали худобу до Кощія Безсмертного. Тільки
пригнали, вискочила царівнина служанка, здоїла козу і понесла молоко
царівні умиватися. Коли служанка доїла козу, Булат-молодець узяв і
укинув у дійницю перстень, який подарувала Івану-царевичу царівна.
Приносить та служанка молоко і говорить царівні:
— Щось наші пастухи вже сьогодні веселі, стали зо мною
шуткувати і вкинули в молоко перстень.
Царівна наче здогадалась і закричала:
— Дай сюди молоко, я сама проціджу!
Процідила, як глянула, а то перстень той, що вона подарувала
Івану-царевичу.
— Біжи,— сказала вона служниці,— і поклич
їх сюди!
«Пастухи» прийшли, царівна їх впізнала і стала
питать:
— Як ви сюди забрели?
— Тебе шукали. Як бачиш, і під землею найдем. А де ж Кощій?
— Десь полетів по світу.
Вони її просять:
— Як він прилетить, випитай у його гарненько, де його смерть.
Царівна каже:
— Добре. Пристану до нього гарненько, все випитаю.
Як прилетів Кощій Безсмертний, царівна стала його випитувати.
— Який ти сильний, нікого не боїшся, де ж твоя смерть?
А Кощій відповідає:
— Ніхто ще в світі мою смерть не находив і не найде, ніхто
мене не вб'є. А смерть моя на морі-океані, на острові Діяні. На тім
острові є дуб, а під тим дубом скриня, а в тій скрині заєць, у зайці
качка, а в качці яйце, у тому яйці моя смерть.
На другий день приїхав Іван-царевич і Булат-молодець, а царівна й
розказала їм, де Кощієва смерть. Сіли вони на добрих коней і поїхали
шукать Кощієву смерть. Їхали вони, їхали, поїли весь харч,
заголодували. Дивляться — біжить собака. Булат-молодець і
каже:
— Уб'ю цю собаку, та з'їмо її.
А собака просить людським голосом:
— Не вбивай мене, добрий молодець, я тобі в пригоді стану.
Їдуть далі, на дереві сидить орлиця. Булат-молодець каже:
— Уб'ю я цю орлицю, з'їмо її.
Орлиця йому:
— Не вбивай мене, добрий молодець, я тобі в пригоді стану.
Дійшли до самого берега, на березі лізе рак. Булат-молодець говорить:
— Давай хоч цього рака з'їмо.
Рак йому:
— Не їжте мене, добрі молодці, з мене толку мало, а лучче я
вам у великій пригоді стану.
Покинули вони й рака. Дивляться — пливуть рибалки.
Булат-молодець почав гукати: «Перевезіть нас на
острів!»
Рибалки взяли їх обох і перевезли.
Ідуть Іван-царевич і Булат-молодець по острову і бачать —
недалеко росте міцний дуб. Булат-молодець схопив і одним махом вирвав
дуб із корінням.
Глянув, а внизу скриня. Булат-молодець дістав скриню, зірвав віко, а зі
скринці вискочив заєць і побіг. Іван-царевич як крикне:
— От коб це була собака, вона б зловила зайця.
Не встиг крикнуть, коли та сама собака, що вони її не вбили, вже
спіймала і несе в зубах зайця.
Булат-молодець схопив, розірвав зайця, а з зайця вилетіла качка і
полетіла під небеса.
Іван-царевич каже:
— От якби оце була та орлиця...
Дивляться — а орлиця вже несе качку.
Булат-молодець схопив її, розірвав надвоє, а з качки вилетіло яйце і
покотилося в море.
Іван-царевич говорить:
— От щоб був той рак, ми б дістали яйце з моря.
Глянули — а той рак уже котить яйце.
Схопив Булат-молодець яйце, поклав у кишеню, і стали вони знов рибалок
гукать, щоб перевезти їх до берега. Ті перевезли.
Сіли вони на коней і поскакали до Кощієвої хати. Приходять, а Кощій
якраз дома походжає і хвалиться своєю силою синові.
А ці підкралися та:
— Ти, хвалько, думав, що твою смерть ніхто не знайде?! Та
тільки цок! Тим яйцем Кощієві по лобі, а він перекинувся і здох.
Забрали вони царівну і давай тікать. Їхали вони, їхали, поки застала їх
ніч. Булат-молодець говорить царевичу:
— Лягайте ви спочиньте, а я стерегтиму.
Вже хилило так до півночі, прилітають три голубки. Вдарились об землю,
поробились красунями (а то були Кощієві сестри) і почали говорить:
— Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата,
забрали невісточку царівну, не буде і вам добра: як приїде Іван-царевич
додому, схоче похвалитися цареві своїм добрим конем, котрим він усе
їздив, кінь вирветься і вб'є Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той
по коліна кам'яним зробиться.
Сказали, перевернулись знов голубками і полетіли.
Іван-царевич і Булат-молодець рано встали і рушили в дальню дорогу.
Їхали-їхали, поки не застала їх темна ніч. На другу ніч Булат-молодець
каже:
— Лягайте спочивать, я знову стерегти буду.
І знов, як опівночі, прилітають ті самі три голубки. Вдарились об
землю, поробились красунями і говорять:
— Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата,
забрали нашу невісточку, не буде і вам добра. Приїде Іван-царевич
додому, схоче похвалитися цареві своєю коровою, з котрої змалечку
молоко їв, корова вирветься і заколе Івана-царевича. А хто це чує і
скаже, той по пояс кам'яним стане.
Сказали, перекинулись голубками і полетіли.
На третій ранок Іван-царевич і Булат-молодець знов їдуть далі. Захопила
їх і третя ніч. Булат-молодець каже:
— Лягайте спочивать, а я стерегтиму.
Знов так, як опівночі, прилітають ті самі три голубки. Ударились об
землю, зробились красунями і говорять:
— Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата,
забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: приїде Іван-царевич
додому, схоче похвалитися цареві своєю собачкою, з котрою все змалечку
гуляв, собачка сказиться і порве Івана-царевича. А хто це чує і скаже,
той весь кам'яним стане.
На четвертий день вони вже вдома. Спершу Іван-царевич хоче похвалитися
цареві своїм конем:
— Давай я покажу тобі свого коня, на якому я змалечку їздив.
Вивели коня, кінь як скоче, аркан порвав і прямо на Івана-царевича. А
Булат-молодець як побачив, вихопив шаблю і зарубав коня. Врятував
Івана-царевича від вірної смерті — задавив би кінь.
Іван-царевич не зна, що той порятував, і дуже розсердився на
Булата-молодця.
Другого дня Іван-царевич хоче цареві похвалитися своєю коровою, яка
змалечку давала йому молоко. Корова порвала аркан, заревіла і наставила
роги прямо на Івана-царевича.
Булат-молодець вихопив шаблю, зарубав і корову.
Ще більше розсердився Іван-царевич, насилу його царівна вгамувала.
На третій день хоче Іван-царевич похвалитися цареві своєю собакою.
Вивели собаку, а вона вирвалась і роззявила пащу прямо на
Івана-царевича.
Булат-молодець вихопив шаблю і перерубав надвоє собаку.
Іван-царевич розлютився, вирвався від своєї царівни і закричав:
— Наказую стратити Булата-молодця! А Булат-молодець і
говорить:
— Чим ти маєш мене карати, лучче я сам помру, стій
— розкажу тобі всю правду. Як ви перву ніч спочивали, а я
стеріг вас, налетіли голубками Кощієві сестри і сказали: «За
те, що ви убили нашого брата і забрали нашу невісточку, не буде вам
добра: як тільки схоче Іван-царевич дома похвалитися своїм конем, кінь
одірветься і уб'є його...»
Тільки те вимовив Булат-молодець, і зразу зробивсь по коліна кам'яним.
А сам далі продовжує:
— На другу ніч, як ви спочивали, а я стеріг вас, ті Кощієві
сестри знов прилетіли і сказали: «Ну, Іван-царевич і
Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде
і вам добра: як тільки схоче Іван-царевич дома цареві похвалитися своєю
коровою, від якої змалечку молоко пив, корова одірветься і заколе
його...»
Тільки те промовив і враз став по пояс кам'яним. Побачила те царівна і
почала гірко плакати, а Іван-царевич закричав:
— Буде, буде, я тобі все прощаю! А Булат-молодець говорить:
— Що мені за користь жити тепер по пояс кам'яним, лучче я все
розкажу.
І продовжує:
— На третю ніч, коли ви спочивали, а я стеріг вас, знову
прилетіли ті Кощієві сестри і сказали: «Ну, Іван-царевич і
Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде
і вам добра: як схоче дома Іван-царевич похвалитися цареві своєю
собачкою, собака сказиться і порве його...» —
Тільки те промовив і враз закам'янів весь, нема Булата-молодця.
Тужили-тужили, плакали-плакали Іван-царевич з царівною за
Булатом-молодцем, ну, що робить? Нема вже його.
Живуть рік, живуть другий. Народилось у них двоє дітей. Одного разу
приходить Іван-царевич до закам'янілого Булата-молоця і починає
плакать. А камінь говорить:
— Що ти коло мене заводиш? Мені й так тяжко, а ти ще коло
мене плачеш. Якщо тобі мене жалко, скажи тільки по правді, якщо хочеш,
щоб я ожив, я тобі скажу ліки.
Іван-царевич говорить:
— Скажи, усе зроблю!
Камінь йому:
— Іди заріж своїх дітей і кров'ю мене помаж, я враз оживу.
Іван-царевич, щоб царівна не знала, порізав дітей, помазав кров'ю
камінь і, як тільки помазав, з того каменя ожив Булат-молодець і вийшов
такий, як і раніше був.
Покликав Іван-царевич царівну і стали радіти. А Іван-царевич і радіє і
печалиться — нема ж дітей, порізав. Що ж буде, як царівна
взнає?
А Булат-молодець вгадав, що дума Іван-царевич, та й каже:
— Не журись, Іван-царевич, підем, і побачите ваших діток.
Іван-царевич завмер од страху, дума: «Що ж то буде
— діти неживі?»
Царівна побігла попереду, а Іван-царевич з Булатом-молодцем позаду
ідуть.
Тільки одчинили двері, а діти гойдаються в люльках живі-здорові, як
нічого їм і не було.
Так царівна і не взнала, якими ліками Іван-царевич оживив
Булата-молодця.
Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли. І я там сидів,
горілку пив, по вусах текла, а в роті не була.
Твори