Вітаю Вас, Гість · RSS
«Одухотворення» світу у п’єсі Моріса Метерлінка «Синій птах»
Твори


Вхід


Статистика


17.02.2019, 20:02

«ОДУХОТВОРЕННЯ» СВІТУ У П’ЄСІ МОРІСА МЕТЕРЛІНКА «СИНІЙ ПТАХ»

Бельгійський письменник-символіст Моріс Метерлінк — один із дра­матургів, які на межі століть створювали нову європейську драму.

Герої філософської п’єси-казки «Синій птах» — це образи-символи, які втілюють панівні на землі сили. Це людина, рослини, тварини, стихії Світла, Вогню і Води, Душі, Хліба, Молока, Годин — усе те, з чого складається людсь­кий світ. Виявляється, людина живе на землі, не помічаючи навколо нікого і нічого, крім таких, як сама. Їй здається, що лише вона наділена душею, і всі таємниці світу нею розгадані. Але це не так. За допомогою чарівного каменя, який відкриває істинний зір, Тільтіль і Мітіль, герої п’єси, бачать світ та­ким, яким він є насправді — одухотвореним, прекрасним (а інколи — страш­ним), сповненим таємниць, ще незвіданих людством. У цьому світі минуле, сучасне       і майбутнє                              перебувають              поряд і пронизують одне одне: Тільтіль і Мітіль зустрічають і своїх давно по­мерлих рідних, і ще не народженого брата. Виявляється, людина відпо­відає не лише за себе, але й за усіх своїх предків і нащадків, тому що увесь її рід — єдине ціле, одна нескінченна лінія.

Драматург робить своїми героями саме дітей, адже їх свідомість ще гнучка, вони найбільш сприйнятливі до таємниць світу, близькі до при­роди. Вони вміють щиро любити і тішитися, їх ще не заторкнули нещас­тя і пороки, які постають у п’єсі в образах Товстих Блаженств (наприк­лад, Блаженство Бути Багатим, Блаженство Нічого Не Робити та ін.)

Створена Метерлінком космогонія об’єднує усі сили і закони землі: від нічних жахів і війн до найсвітлішої сутності землі — Материнської любові, Справедливості, Радості Розуміти; діти потрапляють до своїх предків і на­щадків, у підземне царство Ночі і на вершини світу, зустрічають Душі рос­лин і тварин. Вони дізнаються, що у світі існує велика кількість сил, які допомагають їм, або навпаки — ображені на людей і прагнуть помститися їм (як, наприклад, душі тих дерев і тварин, яких людина знищує).

Метерлінк дає у п’єсі оптимістичну картину майбутнього: ті діти, котрі чекають у Царстві Майбутнього свого народження, незабаром принесуть на землю прекрасні машини, квіти і плоди, переможуть хвороби, неспра­ведливість і навіть саму смерть. Однак і перед тими, що живуть на землі, постало дуже важливе завдання: Тільтіль і Мітіль повинні знайти Синього птаха — птаха щастя — і принести його на землю. Для цього вони пізнають світ. Але цей світ і душі, що населяють його,— всередині самих людей.

Дія п’єси починається і завершується в рідному домі дітей. Мандрівка всередину себе відбувалася уві сні, але, прокинувшись, Тільтіль і Мітіль не забувають усього, що з ними сталося, і тепер по-новому дивляться на навколишній світ: як передбачала Душа Світла, їхній погляд на речі змінився, і тепер їм здається, що лише вони прокинулися, а решта лю­дей — сплять, не бачачи усієї краси і благодаті світі.

«Одухотворяючи» у п’єсі оточуючий людину світ, Метерлінк пока­зує, що людям необхідно «прокинутися», подивитися навколо і побачи­ти усю красу землі, цінність людського кохання і доброти, необхідність жити в мирі зі своїми сусідами по землі і пізнавати світ, не руйнуючи його.


 

Зробити безкоштовний сайт з uCozЯндекс.Метрика