ПОЕТ— ДРУГ І ЗАХИСНИК НАРОДУ
(За
поемою Лесі Українки «Давня казка»)
Поему «Давня казка» Леся Українка написала у 1893 році. У
цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному
житті Леся Українка і написала в поемі «Давня казка». Саме тому головний герой
твору — поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія
була «і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною». За
здібність писати вірші, у яких люди знаходили і пораду, і розвагу, співця всі
любили, особливо молодь. А ще поет приглядався до людського життя і, бачачи
лихо і несправедливість, намагався зброєю сміху його полегшити. Розширюється і
тематика його пісень. Спочатку сатиричні вірші, що висміюють вади людського
характеру, потім їдка сатира, сповнена ненависті до гнобителів і закликами до
розправи:
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди?
Поет розуміє, що краса невіддільна від служіння народу.
Ця горда, безкорислива людина так відповідає графу на пропозицію продати свій
талант за золото:
Не поет, хто забуває Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!
Поет завжди серед народу, запалює його і підтримує своїми
піснями, коли у країні спалахує повстання. Поетові думи-чарівниці служили повстанцям.
І хоча графські слуги кидають митця у в’язницю, його пісні і гадки не можна
замкнути у тюремних стінах:
І мого прудкого слова Не затримає темниця,
Полетить воно по світі,
Наче тая вільна птиця.
Отже, пісні поета потрібні людям. Вони підіймають бойовий
дух, протистоять песимістичним настроям. Вони стають здобутками трудящих і
допомагають у боротьбі за правд