Вітаю Вас, Гість · RSS
Твір-опис місцевості на тему "Харківська святиня" 8-9 клас
Твори


Вхід


Статистика


21.04.2019, 06:24

ХАРКІВСЬКА СВЯТИНЯ

План

I.      Пам’ятки духовності і мистецтва в історії Харківщини.

II.    Озерянська ікона Божої Матері — святиня Харківщини.

1.  Мистецька значимість ікони.

2.  Особливості ікони.

3.  Релігійна значимість ікони.

III.  Чим вражає мене Озерянська ікона Божої Матері.

У кожного народу є свої святині, ті особливі ознаки, які виділяють його, роблять значимим. І ці святині певною мірою відбивають світо­гляд, традиції, духовність. Я не помилюсь, якщо скажу, що святиня Хар­ківщини, Озерянська ікона Божої Матері, поєднала в собі значимість істо­ричну, мистецьку і релігійну.
До образу Божої Матері звертались і звертаються безліч худож­ників. Згадаймо прекрасні творіння митців епохи Відродження! Про­менисті і ніжні очі мадони... Вони ніби зазирають у душу і тамують усі болі і печалі.
Православні ікони завжди писалися за певними канонами: релігія при­вносила в лики святих аскетичні риси, проте незнайомі іконописці вди­хали життя і в застиглі обриси. Ось чому очі святих так приваблюють погляди. Озерянська ікона Божої Матері, створена невідомим майстром, була у кожній оселі, будь то пишний маєток чи убога хатина. Бідні люди оздоблювали ікону штучними квітами, багаті — обрамляли коштовними кіотами, але всі вірили в чудодійну силу цієї ікони.
    У Харківському історичному музеї поряд з етнічними експонатами знаходяться і старенькі вилинялі образи, які прикрашали житло харкі­в’ян, серед них — харківська берегиня, Озерянська ікона.
    Про чудотворну Озерянську ікону розповідали дива: вона зцілю­вала людські недуги, допомагала калікам, оберігала житло, робила міцними сім’ї, стояла на сторожі миру. Та й сама приповість її появи теж незвична. Говорять, що в невеличкому селищі Озерянка, побли­зу Мерефи, косив селянин жито. Не помітив, як розрізав косою ікону Божої Матері, яка невідомо як там опинилась. Відчуваючи свою про­вину перед Богородицею, впав чоловік на коліна і почав молитись, а потім приніс образ додому, не перестаючи молитися. На ранок ікона зникла, збентежений селянин пішов закінчувати косовицю. А при­йшовши на поле, косар знайшов ікону на тому ж місці, тільки не по­шматовану, а цілу. Відтоді і говорять про дивну силу цієї ікони, яку на честь місця події названо було Озерянською. Іменем Озерянської ікони названо було два харківські храми, які містили в собі розписи, що свідчили про подію. А сама храмова престольна ікона мала дуже багате оздоблення. Крім дерев’яного або металевого обрамлення — кіота,— ікона прикрашалася рушниками і паперовими квітами. Біля ікони обов’язково знаходилася лампада, яка засвічувалася під час служби. Іконопис виконувався на дерев’яній дощечці, фарби накла­далися рівними мазками, тому готовий витвір здається не намальо­ваним, а надрукованим. Дуже рідко траплялися вишиті образи — їх виконували невідомі майстрині і приносили в дар храмові. Озерянсь- ка ікона Божої Матері свідчить про високу релігійність харків’ян як у минулому, так і тепер.
    Харківська святиня вражає мене історією своєї появи. Шкода, що вона дійшла до нас лише в численних копіях, бо оригінал було втрачено. Ми не можемо остаточно судити про її мистецьку цінність, але її значимість у дослідженні традицій Слобожанщини не перевершена.

Зробити безкоштовний сайт з uCozЯндекс.Метрика