МОЯ
БЕРІЗКА
Щодня
я прокидаюсь від легенького постукування у вікно.
Це будить мене красуня-берізка, струнка, висока, білокора.
Я
пригадую, як одного весняного ранку дідусь приніс
маленький саджанець із зламаними гілками. Зібравши інструмент,
дідусь почав
розмічати місце для ями, а я замішував у чавунці глиняний
розчин. Дідусь тим
часом почав
копати яму. Коли вона була готова, я,
зануривши кореневище у глиняну
купелю, опустив саджанець у ямку. Потім почав закидати її, а дідусь
ніжно
підтримував берізку, легенько підтрушуючи. Зробили красиву луночку,
полили
деревце. Я щодня бігав до своєї берізки, доглядав, поливав. І
вона прийнялася,
зашуміла листочками.
Моє
деревце — це радість і краса, це гарний настрій і задоволення
від
праці.
|