ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Доповідь про письменника

Григорій Федорович Квітка народився 18 листопада 1778 р. у слободі Основа, що під Харковом. Походив з дворянської сім’ї, яка мала давнє ко­зацьке коріння. Навчався у приватних учителів та в монастирській школі. Деякий час провів у монастирі як послушник. Залишивши монастир, пра­цював на різних державних та виборних посадах. Кілька разів обирався предводителем дворян Харківського повіту, був совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Виступив ініціатором заснування Харківського інституту шляхетних панн. Виконував обов’язки директора Харківського театру, входив до складу редакції журналу «Украинский вес­тник». Помер Квітка 8 серпня 1843 р., похований у Харкові.

Перші літературні спроби Квітки припали на 1816 рік. Українською мовою Квітка почав писати на початку 30-х рр., уже немолодою люди­ною. Свої твори частіше підписував псевдонімом Грицько Основ’яненко. Перша публікація української прози письменника з’явилася на сторінках харківського альманаху «Утренняя звезда» (1834, кн. 2).

Проза Квітки-Основ’яненка була для свого часу явищем новаторсь­ким. Представників простого народу автор наділив такими рисами, як релігійність і патріархальність, розсудливість і доброчесність, щирість і безпосередність у вияві почуттів. У повісті «Маруся» письменник зма­лював зворушливу історію кохання, у якій розкривається душевне багат­ство, незіпсованість і краса почуттів простих людей. У повісті «Конотоп­ська відьма» автор майстерно переосмислив народні демонологічні вірування. Марновірству й забобонам письменник протиставив христи­янську моральність та раціонально зумовлені правила людського спів­життя. Яскравий гумор, добре збудована оповідь, колоритні образи пер­сонажів — усе це визначило високі художні якості твору.

Квітка є також автором цілої низки драматургічних творів.