ІДЕЯ СЛУЖІННЯ МИТЦЯ НАРОДОВІ У ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Її мужність, пристрасність борця, її стійкість, її непохитність у біді,— властивості, які вирізняють не лише поезію, а й життя великої Лесі Українки.

М. Бажан

Леся Українка понад тридцять років віддала творчості. На ці ж роки при­падає безупинне змагання з туберкульозом. Безперечно, і тяжка хвороба,

і тривалі болі, і хвилинні радощі впливали на твори Лесі Українки, але ніколи вони не були виявом вузько особистого. Героїзм, з яким поетеса переборюва­ла свої муки, непримиренність компромісів робили Лесю Українку наймужнішою серед численних тогочасних поетів. Її поетичне слово служи­ло визвольним ідеям народу і залишилося взірцем для поетичних поколінь. Простежуючи її творчість, ми розуміємо, що вона черпала сили, припадаю­чи до джерел народного життя та героїзму. Близька до визвольного руху Леся Українка віддавала йому всі сили і це, як відзначила ще дожовтнева «Рабо­чая правда», зробило її поетесою — другом робітників, поставило її в лави борців за повалення самодержавства і встановлення справедливого ладу.

Леся Українка була поетесою-борцем. Вона писала про героїчних людей, про їхню відданість справі, про їхні поривання до волі. Героєм її творів ставав борець, обдарований поетичним, мистецьким хистом. Його думки і вчинки близькі й рідні самій поетесі. Велика художня і громадсько-політична сила цього узагальненого образу полягає в тому, що він втілює в собі те краще, що відзначало передових людей її часу. Ще змалку Леся Українка бачила людсь­ку недолю, яка викликала у неї не розпач, а бажання кращої яснішої долі. Думка про слово, що збудить вогонь у чиємусь серці, проймала її почуття. Мабуть, під цим впливом у Лесі Українки народжується тверде рішення:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

«Від сліз заржавіють кайдани — самі ж ніколи не спадуть!»— говори­ла вона поетам-сучасникам, які лили сльози над долею країни й рідного народу і в цьому вбачали свій патріотизм. Вона прагнула розбудити сумління і вогонь у душах своїх сучасників і товаришів. У «Досвітніх ог­нях» вона кинула клич:

Вставай, хто живий, в кого думка повстала! Година для праці настала!

Леся Українка віддавала свої сили, знання і талант боротьбі за визво­лення рідного народу. Коли Вітчизна поневолена, а народ позбавлений права на вільне життя, коли у нього відбирається право на рідне слово, поетеса думає тільки про боротьбу і допомогу народові. Леся Українка будила байдужих, підіймала втомлених та спокорених своїм словом:

Так, ми раби, немає гірших в світі!

Фелаки, парії щасливіші від нас,

Бо в них і розум, і думки сповиті,

А в нас вогонь Титана ще не згас.

Ступаючи на шлях боротьби з царатом, Леся Українка розуміла, що цей шлях довгий і важкий. Ця думка проходить через численні поезії.

Вона бачила людей загартованих, як криця, і сама прагнула бути такою. Поетеса могла бути спокійною за долю своїх палких слів:

Месники дужі приймуть мою зброю,

Кинуться з нею одважно до бою.

Леся Українка твердо сподівалася на перемогу і вважала, що прийде весна і переможе люту зиму:

I від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть і настане Ще й для мене весела весна.

Глибоке відчуття свого обов’язку перед народом спонукало письмен­ницю все життя гартувати своє слово. Образ художнього слова передано у вірші-роздумі «Слово, чому ти не твердая криця». У ньому розкриваєть­ся могутня сила поезії. Рядки вірша звучали як заклик іти на штурм са­модержавства. Леся Українка служила поезії, а через неї народові. У дні революції поетеса утвердила той шлях, на який ступила ще дівчинкою і яким пройшла своє важке життя. Вона пристрасно бажала, щоб мрія її не стала міражем:

Тільки життя за життя! Мріє, станься живою!

Слово, коли ти живе, статися тілом пора.

Головна ідея її лірики — заклик народу до визвольної боротьби. Я га­даю, що життя для Лесі Українки було безупинним змаганням, бороть­бою, дружбою і коханням. Вона любила добро і пристрасно ненавиділа зло, боролася з ним в ім’я добра. Леся Українка прожила недовгий вік, але це було життя людини, що увесь свій хист віддала народові в боротьбі за його соціальне і національне визволення.