МОРАЛЬНІ УРОКИ КАТЕРИНИ І ГАННИ СУЧАСНИМ ЧИТАЧАМ

(За творчістю Т. Шевченка)

План

1. Актуальність проблеми стосунків між дівчатами та хлопцями

в усі часи.

2. Глибоке переживання Шевченка за долю скривджених дівчат.

1. Щирі, довірливі почуття — основа стосунків.
2. Особливості поведінки дівчат — обережність, розважливість, сором’язливість.
3. Відповідальність юнаків, чоловіків за наслідки стосунків.
4. Материнські обов’язки, думки про майбутню долю дитини.

3. Часи нові — проблеми старі.

МРІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПРО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ

Якою б не була людина, навряд чи її не цікавить доля рідної країни. В Україні, мабуть, немає людини, яка б жодного разу не замислилась над проблемами нашої держави. Така наша історична доля — входити до скла­ду інших країн, жити без самостійності. Упродовж віків не існувало ук­раїнської держави, і ця проблема не давала спокою багатьом поколінням митців, учених. Доля рідного народу глибоко хвилювала такого видатно­го майстра слова, як Тарас Шевченко. Творчість Т. Шевченка — діамант української літератури, гордість української нації. «Історія мого життя є частиною історії моєї Батьківщини»,— писав поет. Україна для Шев­ченка не тільки «садок вишневий», «лани широкополі, і Дніпро, і кручі». Україна — це доля людей, «і мертвих, і живих, і ненарожденних» Шев- ченкових земляків. Це вся історія народу з найдавніших її початків, че­рез сучасність Шевченкових часів і в невпиннім марші в майбутнє. Поет вірою і правдою служив своєму народові, стояв на сторожі його інтересів:

„Возвеличу

Малих отих рабів німих,

Я на сторожі коло їх Поставлю слово.

Усе своє життя Кобзар мріяв про іншу долю України, зокрема, у сво­єму вірші «Ісаія. Глава 35», поетичному переосмисленні псалмів біблійно­го пророка Ісаії, він малює нам, читачам, картину майбутнього, можливо, майбутнього нашої України:

Оживуть степи, озера,

І не верстовії,

А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться„

Сам Ісаія був одним із так званих пророків — релігійних проповідників, які в своїх промовах торкалися широкого кола не лише культових, а й соці­альних та морально-етичних проблем. Отже, Т Шевченко, переосмислюючи погляди Ісаії на майбутнє, малює картину світлу і чисту, уявляє країну, в якій не буде поневолення, національного гноблення, знущання над людьми. На мою думку, в образі цієї країни вгадується майбутня Україна.

Дещо чіткішу, наближену до українського життя картину зображує поет у вірші «І виріс я на чужині„»:

Між горами старий Дніпро,

Неначе в молоці дитина,

Красується, любується На всю Україну.

А понад ним зеленіють Широкії села,

А у селах у веселих І люди веселі,

Воно б може так і сталось,

Якби не осталось Сліду панського в Україні.

Чудові картини рідної природи малює Т. Шевченко у своїх віршах: Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть...

В ідилічному серпанку з’являється в уяві поета коханий рідний край: Село і сонце одпочине.

Село на нашій Україні...

Мрію в краще майбутнє рідної країни, у звільнення від будь-якої за­лежності втілює він у рядках свого послання «І мертвим, і живим.„»:

І забудеться срамотня Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України.

І світ ясний, невечірній Тихо засіяє.

Сьогодні, на початку двадцять першого століття, коли Україна вибо­рола очікувану незалежність, стала вільною, ми маємо можливість спостерігати, як втілюються в життя слова і мрії Кобзаря:

.Іменем Христовим Возобновим наш тихий рай.