|
Твори |
|
Вхід |
|
Статистика |
|
|
|
Молодильна
вода
Був один цар і мав трьох синів. Два були розумні, а один дурний. Той
цар був уже в глибокій старості. Однієї ночі мав він красний сон:
снилося йому, що є така вода, коли вмитися нею, то можна стати молодим.
Рано пробудився він, став оповідати своїм синам і сказав:
— Котрий з вас дістане мені тієї води, наполовину царства
матиме.
Відозвався старший син:
— Я вам, тату, дістану тієї води.
Зараз наказав майстрам робити корабель. В той час зробили корабель.
Взяв він собі кілька жовнірів і поїхав за водою. Вже рік немає його.
Середульший син каже до тата:
— Я їду, аж я вам, тату, тієї води дістану. Поїхав і другий.
Немає і того вже рік, а старшого два роки. Тепер каже третій:
— Тату, я поїду, аж я вам тієї води дістану. Відповідає йому
тато:
— Іди, дурню! Ті розумні поїхали, та й стільки часу їх немає.
Почав просити тата. І дозволив йому цар їхати. Поїхав він, взяв з собою
лиш два стареньких жовніри.
Ну, їдуть вони морем, їдуть місяць, ба й два місяці, немає ніде чужої
землі. Їдуть далі, забачили гору, таку високу, що аж страшно дивитися
на неї. Каже царевич до своїх вояків:
— Будемо під нею ночувати:
Приїхали під неї, стали і уздріли світло в тій горі. Прив'язали
корабель, а царевич пішов до того світла. Приходить туди, бачить
старичка і каже:
— Добрий вечір, татуню!
Старичок відповів йому і питається його, звідки він там узявся. Той
почав йому розказувати всю правду, який татові сон снився за воду.
Каже йому той пустельник:
— Є така вода, але далеко. Я тут уже сто років живу, а ще не
бачив я ні пташки, ні мурашки, аж тебе перший раз. Що б тобі
подарувати? Подарую я тобі це весло — що раз погорнеш ним, то
й сто миль пройдеш.
Подякував старичкові, а старичок каже:
— Їдь попід цією горою, там іще моїх два брати живуть, щось і
вони подарують тобі.
Подякував і поїхав.
Приїхав до другого знов надвечір. Приходить до другого старичка і каже:
— Добрий вечір!
Відповів йому старичок і питає його так, як той перший старий.
Він і тому всю правду каже. А старий йому відповідає:
— Є вода, але ще далеко. Двісті років тут живу, не видів
нікого, аж тільки ти до мене в гості прийшов. Треба тобі щось
подарувати. На тобі цю сопілочку. Як прийдеш до тієї води, а та вода на
дуже високій горі, то заграєш — і все зсунеться на долину.
Взяв царевич ту сопілочку і пішов. Але як виходив, казав йому той дідок:
— Їдь до мого найстаршого брата, він також тебе нагородить, а
як усе зробиш, поверни до нас звідти.
Він пообіцяв, що поверне.
Поїхав королевич до третього старичка. Приїздить він до нього, той
старичок вздрів та й каже:
— Куди ти, королевичу, в далеку дорогу пустився?
А він зачав розповідати, що за молодильною водою татові. Старик каже
йому:
— Є вода молодильна, вже не дуже далеко. На ж тобі три
пляшечки: як приїдеш до тієї води, набереш одну — буде миша,
кинь; набереш другу — буде щур, кинь й другу; набереш третю
— буде чиста, сховай!
Іще каже:
— Королевичу, дорогий, триста літ тут живу, не видів ні
пташки, ні мурашки, аж тебе перший раз бачу, то прошу тебе, королевичу,
будеш вертатись назад, вступи знов до мене.
Ну і поїхав. Приїздить під гору, як подивився на неї, а вона така
висока, більше як тисячу сажень. Наказав від'їхати кораблем трохи,
вийняв ту сопілочку, що йому дав старичок, як заграв у неї, а гора
ізсунулася на долину. Приїздить королевич до берега, виходить з
корабля, бере одного вояка з собою і йде на ту гору. Приходить до
криниці, зачерпнув однією пляшечкою — є миша, кинув;
зачерпнув другою — щур, знову кинув; зачерпнув третьою
— чиста вода, сховав її до кишені.
Іде уже звідти, дивиться: такий палац — самим сріблом і
золотом оздоблений, що він аж здивувався та й каже до того вояка:
— Мій тато який багатий і не має такого палацу, ану, зайду
подивлюся.
Приходить до палацу, відкриває, входить до покоїв. В одному покої
лежить сіно, в другому — жито і пшениця в великих мішках.
Входить до третього покою — стоїть стіл, на нім стоїть три
пляшки вина і лежить три хлібини. Сідає коло столу, п'є з одної пляшки
і крає одну хлібину, п'є з другої, крає і другу хлібину, і так третю, і
хліба знов, напився і наївся.
Дивиться — лежить панночка в ліжку, спить.
Будить і будить — не встає. Що робити? Бере перо в руки, пише
картку, що такий-то був тут. І виходить до корабля; сідає і їде додому,
утішений тим, що є вода.
Як раз погорне веслом, то сто миль проїде. Їде він, їде і приїхав до
заклятої гори і вздрів здалека своїх братів на ній, що вже там
пасуться, бо не було у них ні хліба, ні до хліба.
Тоді крикнув він до них:
— Видіте, аж я татові дістав молодильної води. Ну, ходіть уже
додому і нате вам їсти.
Посідали разом і їдуть. Але старші радяться між собою.
— То-то нас похвалять за воду,— каже старший до
середульшого,— будемо татові казати, аби зробили бал, та й,
може, уп'ється найменший, а ми вкрадемо у нього тую воду. Інакше як
з'явимося на очі татові?
А молодший брат був дуже стомлений, та й заснув. Брати добралися-таки
якось до тої шклянки і вкрали, а йому положили другу.
Приїжджають додому, каже той наймолодший:
— А я вам, тату, дістав воду. Тато каже:
— Ану, дай умиюся!
Дав той бідака, умився тато — однаково старий. Тепер кажуть
ті:
— Що ви, тату, дивитесь на дурного! То ми воду дістали, а не
він.
Дали татові, умився — став молодий.
Тоді тато так зненавидів того наймолодшого, що він не може вдержатися
коло тата. Такий став він татові бридкий, що не хоче тато й дивитися на
нього. Біда йому...
Одного разу пішов тато з мамою на прогулянку і забули ключі від каси.
Наймолодший син взяв три пояси, набрав повні самих червоних дукатів. А
тато уже наказав старшому синові, аби стратив наймолодшого. Той царевич
обперезався одним поясом наголо, другим поверх сорочки, а третім поверх
жилетки і хотів іти в світ. Коли входить кат до покою і каже:
— Прошу, царевич, підем на полювання. Той царевич утішився і
каже:
— Зараз ідем. (Гадав, що тато подобрішав до нього).
І пішли. Ідуть лісом, зайшли уже далеко. Тепер каже той кат:
— Знаєте, королевичу, що я вам маю робити? Питається той:
— Що?
— Маю вас стратити. Царевич відповідає йому:
— Знаєш що, маємо тут пса, серце з нього виймем, а я палець
дам утяти. Я до тата не признаюся ніколи.
І так зробили.
Царевич замотав руку, на якій відрізали палець, і пішов у світ. Той кат
взяв серце і палець, приніс і віддав цареві.
Пішов царевич далеко в світ і найнявся в одного купця, який мав три
кам'яниці. Перепродував різні речі, пустив дешево все. Як почули люди,
що так дешево, то йшли дуже покупці. Спродав він все до вечора і
замкнув склеп. Тоді зняв з себе пояс червоних дукатів і додав до
виручки.
Прийшов додому, пан його питає:
— Чому прийшов?
А він відповідає, що спродав все. Пан здивувався:
— Там речі лежали понад два роки, а ти за один день спродав?
Прийшов гроші рахувати, порахував і каже:
— Якби мені ще і тих два склепи так продати...
Але там пробудилася та панночка, якій він залишив картку, коли воду
брав, і пише вона до його тата, аби царевич приїхав до неї, а тут його
нема...
Тепер цар просить того ката, що царевича мав стратити:
— Може, ти його не стратив.
Той відповідає, що ні. Тоді цар розписав по краю, де є такий без
мізинного пальця, аби дали йому знати. Ксьондзи оголошували то по
церквах, і той купець відозвався, що є в нього. Зараз подали диліжанс,
і він поїхав.
Тато як уздрів його, обцілував.
От сів царевич у свій корабель і поплив. Припливає під гору, як заграв
у сопілочку — гора зсунулась, він вийшов і забрав панночку.
Приїхали до його тата, побралися, погостилися і від'їхали до свого дому.
Тепер живуть собі, уже й синок у них є.
Одного разу синок розплакався. Батько не міг його нічим забавити і дав
йому свою сопілочку, щоб дитина собі грала. А сам узяв рушницю на плечі
і пішов у ліс на полювання та й забув сопілочку тую, що від неї гора
зсувалась.
Вертається назад додому, а гора стала знов висока. Вздрів, що вже не
вилізе на гору.
Та й пригадав, що мав три сестри. Він собі гадає: «Десь вони
тут недалеко». Пустився в дорогу.
Іде, знайшов одну сестру, наймолодшу. Приходить на подвір'я, а там миша
з карабіном бігає. Вийшла сестра, оборонила. Почав він їй розповідати
все, як було, та й каже:
— Сестро, я хочу знати, де інші мої сестри. Вона йому каже:
— Іди, миша тебе проведе.
Іде миша спереду, а він за нею. Приходить до другої сестри, а там щур з
карабіном. Щур підбіг до нього, сестра вийшла, оборонила. Увійшли до
хати. Розповів і цій так, як тій сестрі, і каже:
— Я був би радий знати, де моя старша сестра. Вона каже:
— Ці двоє звірят тебе проведуть.
Привели його до найстаршої сестри. Дивиться, а там кіт з карабіном. Кіт
нявкав, вона вийшла, оборонила. Увійшли до хати, почав розповідати всю
правду: як він їздив за водою татові, як оженився, як пішов на
полювання, все розповів. Вона каже йому:
— На тобі цих троє звірят, як вони тобі не дістануть тої
сопілки, то ніхто тобі уже не дістане.
Взяв він їх з собою і пішов з ними до тої гори. Прийшов і каже:
— Ідіть, лізьте на гору.
Пішли, але треба було трохи через воду плисти, забрав кіт усіх звірят
на себе і поплив. Вилізли на гору. Каже кіт до миші:
— Ти верти діру малу, а щур за тобою більшу.
Провертіли, прогризли двері, взяли сопілку і пішли. Приходять до води,
взяв кіт знов обох і пливуть. Щур сів котові на середину спини, а миша
на голову і пливуть. А миша з радості бігає по голові, кіт хотів
сказати: «Сиди тихо!» — та тільки розкрив
рота, а сопілка і впала у воду,
Вийшли на берег і сваряться. Питає їх царевич:
— Є сопілка?
Вони кажуть, що втопили. А він каже їм:
— Як не буде, то я вас поб'ю.
Пішли вони понад берегом, і найшов кіт рака, схопив його лапами, а рак
каже:
— Королевичу, не їж мене, бо я маю дрібні діти! А він
відповідає:
— Найди мені сопілку, що я втопив, тоді не з'їм. Рак пішов,
шукає, нема. Виходить і каже:
— Нема!
Кіт посварився на нього і каже:
— Іди шукай, бо як не знайдеш, то я тебе розірву на шматки,
де б не був, то знайду!
Пішов рак і знайшов. Виносить. Взяв кіт сопілку і віддав царевичу. Як
заграв той царевич, гора зсунулася, і він увійшов до свого палацу...
І з того часу жили вони собі в добрі.
|
|
|
|