|
Твори |
|
Вхід |
|
Статистика |
|
|
|
Ворона
і її діти
Ворона підгодувала троє молодих воронят, що ще не могли самі літати, та
й гадає собі: «Ану, я їх випробую, котре з них
найсправедливіше». Каже она до них так:
— Діти, ми на цім дереві не утримаємося, бо завтра се дерево
хоче господар зрубати; сьогодні його призначив до зрубання, тому я вас
мусю попереносити на друге місце, он там за ту широку ріку.
Діти кажуть:
— Най буде.
Ворона бере в лаби найстаре вороня і несе. Серед води питає:
— Синку, ци будеш ти так мене годувати на старі літа, як я
тебе? Ци будеш ня,— каже,— так годувати і
переносити, де треба, як я тебе переносю?
А воронятко каже:
— Ой, чому ні! Буду, мамко!
А ворона пустила його до ріки і вернулася по друге та й так само
пустила його до ріки, бо і то так обіцяло, як перше, а она знає, що то
мудрація. Вертається та ворона за третім і питається і цего так, як тих
двох, що вже потопилися. Але це третє каже:
— Ненько, я не можу вам це обіцяти, бо і я буду мати тогди
такі самі діти, як ви, і мусю їх так годувати, як ви нас годуєте, то їх
опустити не можу і вам цього не обіцяю.
Тогди ворона сказала.
— То ж ти — вірна моя дитина, ти правду сказала, то
я тебе перенесу і догодую. А тих двох я потопила, бо були брехливі, бо
обіцяли, що будуть мене так на старість годувати, як я вас годую.
|
|
|
|