Щовесни, тільки-но сходить сніг, вулиці і парки нашого міста набу­вають жахливого вигляду: за зиму там накопичилася велика кількість сміття. Влада, як завжди, оголошує двохмісячник «Зелена весна», і почи­нається боротьба за... так-так, за чистоту. Звучать заклики до населення взяти участь у цій благородній справі. Хтось з ентузіазмом береться за мітлу чи граблі і має від цього задоволення. Хтось скептично або навіть грубо відмахується, вважаючи, що це справа двірників. Дехто по-своєму реагує на такі заклики, продовжуючи смітити, де захочеться.
    Що ж до нас, учнів шкіл, то вибір ми маємо багатий: можемо допома­гати батькам біля будинку чи на присадибній ділянці, а можемо тренува­тись із граблями біля школи. Є ще один варіант — брати участь у розчи­щенні міських парків. Ось де цікава робота! Після уроків або навіть і в навчальний час (мабуть, навчання вже не має такого значення, як чис­тота в парку), ми змушені воювати із купами листя — і не тільки листя. Скажете, що ми не надто перепрацювалися і наш святий обов’язок — допомагати. А у влади не вистачає коштів...
    Та все ж таки, може, для такої роботи варто залучити більш серйозні сили, а не прикриватися школярами? Я вважаю, що кожен має займати­ся своєю справою. Тим більше, що прибирати за вас листя, шановні до­рослі, ми можемо, а от ви за нас навчатися — ні...