ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Доповідь про поета

Павло Арсенович Грабовський народився 30 серпня 1864 р. в с. Пуш- карному на Харківщині в сім’ї церковнослужителя. Із 1874 р. навчався в Охтирській бурсі, а з 1879 р. у Харківській духовній семінарії, яку не закінчив через арешт у 1882 р. за участь у нелегальному народницькому русі. Після нетривалого ув’язнення проживав у рідному селі, недовго пра­цював у Харкові, служив у війську, а після арешту в 1886 р. і тривалого слідства був відправлений на заслання до Іркутської губернії. У 1889 р. вже на засланні за політичним звинуваченням був черговий раз заареш­тований та понад три роки провів у в’язниці. Пізніше перебував на посе­ленні в Якутську та Тобольську. Помер Павло Грабовський 29 листопада 1902 р.

Характер поетичної творчості Грабовського зумовлений непрос­тими обставинами його свідомо обраного життєвого шляху. Звернув­шись до поезії ще за навчання в семінарії, на засланні він продовжу­вав наполегливу літературну працю. Перші публікації творів з’явилися на початку 1890-х рр. у галицькій періодиці. Пізніше вийшли друком його поетичні збірки «Пролісок» (1894), «З півночі» (1896), «Кобза» (1898). Серед поезій Грабовського переважають твори на громадянські теми, що ілюструють його життєві переконання. Непроста доля митця пояснює, чому його поезія сповнена різноманітними скаргами й на­ріканнями та закликами до боротьби. Воно й не дивно, що за Грабовсь- ким міцно закріпилося означення поета-революціонера.