ХИЖАЦЬКА НАТУРА ГЕРАСИМА КАЛИТКИ
(За
п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»)
Герасим Калитка — сільський багатій, у якого є двісті
десятин землі. Та це його не задовольняє, він прагне збільшити свої володіння.
Про свою мрію він говорить: «Ох, земелько... Як радісно тебе загрібати докупи,
в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку...» Власницькі прагнення цього черствого і занопадливого «стяжателя» сягають далеко. Він
упевнений, що настане день і він скупить усю землю навкруги. Жадоба збагачення
— єдина пристрасть Калитки. Вона повністю ним заволоділа. Навіть уві сні глитай
марить: «Кругом, кругом усе моє».
Калитка — трудолюбива людина. Він не доспить, не доїсть і
не прогуляє, але і своїм рідним та наймитам не дає перепочинку. Бо праця, він
вважає,— то гроші, багатство. Він часто дорікає наймитам, що вони мало роблять, але багато їдять:
«Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають». Власницькі інтереси навіть родинні та
батьківські почуття притупили.
В одруженні сина шукає вигоду, бо хоче невістку і з
приданим, і з грішми. А віддавши дочку заміж, Герасим Калитка відмовився дати за нею посаг. І хоча він і
постраждав, навіть два зуби втратив, був задоволений, бо п’ять тисяч зосталися
у нього.
Калитка заздрить іншим і докладає зусиль, щоб досягнути
ще більшого багатства. Тому і вирішив придбати фальшиві гроші. При цьому він
пробує обдурити досвідченого шахрая, заплативши замість п’яти тільки три тисячі
карбованців. Але сам потрапив у пастку, і це доводить його до самогубства:
«Краще смерть, ніж така потеря!»
Отже, І. Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показав хижака-«стя-
жателя», розкрив риси його характеру, примусив замислитися над такою вічною проблемою, як людське щастя і багатство.