Вітаю Вас, Гість · RSS
Твір на тему: «Лагідний світ дитинства (За дилогією М. Стельмаха «Гуси лебеді летять», «Щед» 7 клас
Твори


Вхід


Статистика


21.02.2019, 03:46

ЛАГІДНИЙ СВІТ ДИТИНСТВА

(За дилогією М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять», «Щедрий вечір»)

Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті — «Гуси-лебеді летять», «Щедрий вечір». Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій.

Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господар­ству. Але життя його не можна назвати сірим і буденним. У світі дитин­ства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таєм­ницю жар-птиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик — непосидючий, беш- кетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний. Є в Михайлика і ще одна риса, яка виділяє його з-поміж інших дітей : «слабість» або «дурість», за словами односельців невситима — жага до читання. Михайлик читає все підряд, що не встигли докурити в «селі». Заради можливості читати він терпить багато прикростей: і нарікання матері, і глузування інших дітей. Але той потяг до знань не залишився марним: Михайлик із задоволенням і успіхом учиться в школі. Вражає розповідь його про бать­кову кирею. В ній носив його батько до школи взимку, коли Михайлик не мав взуття, «я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку».

Із вдячністю згадує Михайло Панасович про всю свою сім’ю. Не- освічені, бідні люди мали красиві шляхетні душі. «Мати перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман», «вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна». З особли­вою теплотою говорить Стельмах і про свої діда й бабу. «Жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх вуст не торкнулась жодної людини».

А «з незвичайної делікатності дідуся дивувалися і потроху підсмію­валися» сусіди. Бо «де ж видано так жалувати в селянстві жінку, як жалу­вав він?»

Справжню науку проходить Михайлик, спостерігаючи життя доросло­го світу. Він бачить і по-своєму сприймає не тільки добро, а й зло. Нестатки у власній сім’ї навчили співчувати чужому горю, глибоко вражає його будь- яка несправедливість. Палко протестує дитяча душа проти людської зажуч- ливості, нечесності, підступності. Вчинки Юхрима Бабенка, сім’ї сільського священика, братів батька викликають у хлопця обурення.

«Прямо над нашою хатою пролітають лебеді» — так починається пер­ша повість. Цим образом вона і завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ Михайликового дитинства, який сяє йому все доросле життя. Не­дарма ж бо «Гуси-лебеді летять... над моїм дитинством, ...над моїм життям!»

Зробити безкоштовний сайт з uCozЯндекс.Метрика