МИКОЛА ДЖЕРЯ — БОРЕЦЬ ПРОТИ ПАНСЬКОГО
ГНІТУ
(За повістю І. Нечуя-Левицького «Микола
Джеря»)
У повісті «Микола Джеря» зображено суперечності між
закріпаче- ними селянами і поміщиками, засуджено кріпацтво та жорстоку експлуатацію.
Іван Франко так сказав про головного героя повісті: «Історія всього
українського селянства... написана в однім широкім образі Миколи Джері».
Микола — працьовитий, розумний, уміє читати, малювати,
грати на скрипці. Одружившись з Нимидорою, починає задумуватися над своєю долею.
Йому хочеться працювати не на пана, а на себе і свою родину. Безвихідне
становище підштовхнуло Миколу до відкритого протесту, за що був покараний
паном. У Миколи запеклося серце, а в душі заворушилася думка помститися за
себе, за батька, за Нимидору. Він не кориться поміщикові, бунтує, виступає на
захист кріпаків, підбурює односельців не йти жати до пана, мстить осавулу за
наклеп. В особі Миколи Джері пан бачить не тільки бунтаря, а й свого особистого
ворога. І Микола вирішує тікати з села: «Піду... Бо тяжко мені жити, піду, а
панщини таки робити не буду і в москалі не піду». Втеча від поміщика —
своєрідний протест проти кріпосницької системи. В образі Миколи втілено риси національного
характеру: волелюбність, нескореність, безстрашність. «Микола хоч кріпаком родився,— писав І. Франко,— був, однако, з тих людей, котрим ціле життя воля пахне, був з тих здорових натур, що скоріше вломляться, а
зігнути не дадуться».