МОЄ ВРАЖЕННЯ ВІД ОПОВІДАННЯ О. ДОВЖЕНКА «ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ»
(Твір-роздум)
Оповідання про війну О. П. Довженка — це великої сили
твори, які в ті грізні роки допомагали людям вистояти і перемогти. Багато з них
про реальних людей і невигадані події, бо письменник сам пройшов дорогами
війни.
Мене дуже вразило оповідання «Воля до життя». А слова: «Є
воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини»
примусили й мене замислитися над своєю волею і вчинками.
Я був вражений тим бажанням жити і боротися за своє життя
зраненого Івана Карналюка. Навіть хірурга, який, здавалось, вже все бачив на
війні, вразила сила волі пораненого, життя якого ледь у знівеченому тілі.
Мужність, бажання жити воїна прогнали і втому хірурга, який почав працювати
натхненно, рятуючи воїнові життя.
А епізод, коли палата аплодувала Іванові після повернення
з операційної,— це епізод, який і нас вчить жити, боротися за життя, дошукуватись
своїх вершин буття, з надією дивитись у майбутнє.
Оповідання О. Довженка примусило мене і моїх ровесників
замислитися над ціною і сенсом нашого життя, над такою рисою нашого характеру як воля. Це оповідання мені так сподобалося, що я почав
читати й інші твори письменника.