ОБРАЗ МИРОСЛАВИ
(За повістю І. Франка «Захар Беркут»)
Із великою любов’ю змальовує І. Франко образ дівчини Мирослави у повісті «Захар Беркут». Мирослава —
молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу
батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і
серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає
справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда,
дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до
тухольців. Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні,
що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає
проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за
дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і
пристав у службу монголів».
Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців.
Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в
українській літературі.